Козелецька селищна рада

У селі Данівка відбулося відкриття Алеї пам’яті — місця, яке відтепер зберігатиме імена та обличчя воїнів-односельців, чиї життя обірвала війна. Для родин полеглих Захисників і всього села це став особливий день — день скорботи, глибокої шани та вдячності тим, хто став на захист України.

Урочистість розпочалася виконанням Державного Гімну України, після чого присутні відкрили Алею та представили портрети полеглих Воїнів. Перед земляками постали обличчя людей, яких у Данівці знали, любили та шанували. За кожним фото — окрема доля, родина, друзі, побратими та історія подвигу, яку відтепер берегтимуть односельці.

Зі словами поваги до присутніх звернувся Козелецький селищний голова Валентин Бригинець. У своїй промові він наголосив на важливості збереження пам’яті про Захисників для майбутніх поколінь — аби діти та онуки знали, хто виборював їхнє право жити на рідній землі.

Слова шани та співчуття родинам висловили депутат Козелецької селищної ради Карина Артюх і представник цивільно-військового співробітництва. До присутніх також звернулася староста сіл Данівка та Курганське Антоніна Мороз, для якої вшанування подвигу полеглих односельців є святим обов’язком спільноти.

Особливо зворушливим моментом став виступ Євгена Гребенюка, який прочитав вірш, присвячений Захисникам. У його рядках переплелися біль утрати, світла пам’ять про побратимів, а також незламна сила та рішучість боротися далі за свободу України.

Молебень за полеглими Героями та освячення меморіального місця провели отці Іоан та Богдан.

Активну участь у заході взяли учні Данівського ліцею. Молодь показала, що пам’ять про подвиг земляків вже сьогодні стає частиною їхнього життя та передається наступним поколінням.

Наприкінці заходу присутні поклали квіти до портретів Захисників. Рідні, односельці, військові та школярі підходили до Алеї, аби віддати шану тим, чиї імена назавжди вписані в історію рідного села.

Відтепер ці портрети — невіддільна частина Данівки. За ними стоять звичайні люди, з якими росли, дружили, працювали та створювали сім’ї. Саме такими їх і важливо пам’ятати — як близьких серцю людей, яких чекали вдома.

Минуть роки, і хтось, зупинившись біля цієї Алеї, запитає, чиї це портрети. І найважливіше, щоб поруч знайшовся той, хто відповість: «Це наші земляки. Вони захистили Україну».

Вічна шана та слава полеглим Героям!