Козелецька селищна рада

Білейки - невелике село, центр відповідного старостинського округу, якому підпорядковані села Кривицьке, Новики, Опеньки, Тарасів та Шами, розташоване за 3 км на північний захід від центру громади.

Село було засноване у другій половині XVII ст. вихідцями з сусіднього Тарасова. Саме від прізвищ тарасівських чу­ма­ків Єрофія Білейченка, Івана, Кузьми та Чишки Білейків, які переселилися після 1666 року ближ­че до Козельця, і походить назва сучасного села. Рід Білейків – це збідніла гілка боярського ро­ду Біликів. 1718 р. гетьман Лівобережної України Іван Скоропадський своїм універсалом передав с.Бі­лей­ки у власність Козелецького магістрату. На початку 1930-х років було утворено колгосп ім.Маленкова. Із фронтів війни додому не повернувся 21 житель Білейок. В 1957 році після змін у керівництві СРСР Білейківський колгосп змінив назву з ім.Ма­лен­ко­ва на ім.Чапаєва. Уже за часів незалежної України у Білейках було споруджено двоповерхове приміщення су­час­ної загальноосвітньої школи (1993).

Кривицьке – невеличке село у складі Білейківського старостинського округу на правому березі р. Остер, роз­ташоване за 1 км ліворуч від автошляху Київ-Нові Яриловичі та західної околиці Козельця. В урочищі Балаган поряд із селом археологами була виявлена найстаріша на території громади неолітична стоянка людей (V тис. до Р.Х.). На жаль, вона безповоротно втрачена, а вірніше зни­ще­на при будівництві об’їзної дороги навколо Козельця у 1983-1984 роках. Село вперше згадане у матеріалах Рум’янцевського перепису 1766 р. Воно склалося як ро­до­вий хутір козацької родини Кривицьких. За даними ревізії 1781 р., тут проживала 21 ревізька (чо­ло­віча) душа, тобто близько 40 жителів. Сьогодні Кривицьке типове дачне село, у якому збу­ду­вали свої будинки багато ко­зельчан.

Новики – невелике село, вперше згадане в переписі 1666 року як Но­ви­ков хутір. У тому ж переписі в Козельці записано міщанина Кузьму Новиця. Швидше за все це пріз­вище звучало як Новик. У «Вікіпедії» сказано, що село засноване у 1632 році. Документально це не підтверджено, хоча можливо, що село виникло і раніше. Проте пер­ша письмова згадка датована 1666 роком. Село визначалося як військове (козацьке). 

Назву села Опеньки дала родина Опеньків. Очевидно, їх назвали так через те, що поселилися вкупі, як опень­­ки. На кожному з трьох сільських кутків селилися представники од­но­го з родів: на Прибитьківщині – Прибитьки, на Чернеччині – Лози, на Хутлянщині – Опеньки. У цент­рі села й сьогодні є ставок, біля якого на свята влаш­то­ву­ва­ли­ся гуляння. Село з трьох сторін ото­чене лісами, що звуться Качанівщина, Шовкунівщина, Ма­ка­ров­щина. Перша письмова звістка про село у реєстрі 1729 р., де ска­зано про 3 двори в Опень­ках, що були придбані за гро­ші, на­лежали Козелецькому Свя­то-Георгіївському мо­нас­ти­рю. Колгосп, котрий назвали «Жовтнева революція», ство­ри­ли в 1929 р. 2007 року в Опеньках було створено релігійну громаду Української Православної Церкви Ки­ївського Патріархату. Під церкву місцева влада передала приміщення закритого клубу.  

Село Тарасів свою назву отримало від імені першого поселення на ім’я Тарас. За переказами тарасівців, у ті часи в урочищі Білоусівка була церква, що провалилася під зем­лю, утворивши над собою озеро. Найвірогідніше, що сучасне село виникло між 1636 (рік останньої польської люстрації на­шо­го краю, де Тарасів не згадано) та 1648 роком. В 1837 році дво­ря­ни­н Горюнович (Гранович) збудував тут великий, кра­си­вий будинок на пагорбі, у якому з дореволюційних часів і до початку 1990-х років розміщувалася сільсь­ка школа. Значні негативні зміни приніс у село 1930 рік, коли було створено колгосп «Червоний па­хар». З початком Другої світової війни 128 жителів села було мобілізовано до Червоної армії. 19 вересня 1943 року Тарасів було звільнено воїнами 280 стрілецької дивізії. Усього з війни не повернулися 59 жителів села. Під час укрупнення колгоспів у 1951 р. тарасівський «Червоний пахар» було приєднано до Бі­лейківської артілі ім.Маленкова, а Тарасівську сільську раду, відповідно, до Білейківської.

Шами – невелике село, розташоване на правому березі р.Остер. На місці поселення Саги-1 були відкриті й досліджені культурні археологічні шари бронзового (II тис. до Р.Х.) та залізного (VII-III ст. до Р.Х.) віку, а також городище часів Київської Руси (X-XIII ст.), площею близько 3 га. Засновниками нинішнього села, як видно з його назви був козелецький козацький рід Шамів. Уперше село, як козацький хутір, згадане у документах Рум’янцевського перепису 1766 року. Шами були авторитетною козацькою родиною. В 1900 році головою Козелецького волосного суду обрали козака з х.Шами С.Шама.