Козелецька селищна рада

Лемеші – центр старостинського округу, якому підпорядковані села Боярівка, Горбачі, Пісоцьке, Ша­пі­хи, Шолойки, Шуляки. Розташоване на південно-західній окраїні осушеного болота Калита-Гало оба­біч автошляху Київ-Нові Яриловичі за 9 км на північ від центру громади.

Давній козацький хутір Лемеші заселили, очевидно, ще у XVI столітті люди, які при­бу­ли з Волині чи Поділля. Засновником був якийсь Леміш. Першу письмову згадку про Лемешівсь­кий ху­тір датовано 1666 р., коли у ма­теріалах московської ревізії було записано од­ного плат­ни­ка по­дат­ків до царської казни – Фе­дора Вешняка. Багато храмів поставили Розумовські. Уже у 1760 р. коштом братів Розумовських над мо­­ги­лою батька постала велика кам’яна Трьох­святительська церква з триярусною дзвіницею, кот­ра ор­га­нічно вписалася у навколишній пей­заж. Вона збудована талановитим архітек­то­ром І.Г.Гри­го­ро­ви­чем-Барським. Лемешівський земської школи бу­ди­нок одноповерховий, мурований з червоної цег­ли, з дво­колонним із монолітного залізо­бе­то­ну ган­ком та великими шестикутної форми пор­талом і вік­на­ми. Па­м’ят­ка – це один з кращих зразків ар­хітектури українського народного стилю по­чат­ку XX ст. на Чернігівщині. Наприкінці листопада 2009 р. сесія Козелецької районної ради прий­няла рішення про створення в будинку музея-садиби ро­дини Розумовських. 1936 р. до Лемешів були приєднані хутори Бабарики та Мойсеїв (Мойсея Савенка).

Боярівка - невеликий хутірець, розташований серед по­лів посередині між селами Лемеші та Ли­­холітки за 9 км від Козельця. До 1963 року він носив назву Бабарики, але після об’єднання Козельцького і Остерського ра­йо­­нів виникла ситуація, коли в одному районі два населені пункти мали однакову назву. Тому й бу­­ло вирішено перейменувати менші за розміром Бабарики. Селу дали назву Боярівка за най­ма­со­ві­­шим сільським прізвищем - Боярко. Хоча й сьогодні сільчани та мешканці навколишніх сіл на­зи­ва­­ють його за звичкою Бабарички, бо засновником був рід Бабарик

Горбачі – невелике село, що розташувалося серед лісових ма­си­вів за 15 км на північний захід від центру громади. Точна дата заснування Горбачів невідома. Найімовірніше, перший хутір виник тут близько 1680 року. Можливо, пер­шопоселенцем був мешканець Євминки Кирило Горбачов (він записаний як власник пари волів у тому ж переписі 1666 року), який, утомившись від міжусобиць доби Руїни та татарських набігів, пе­реселився з родиною на ці лісові землі. Не виключено, що засновниками села могли стати бур­містр Остра 1664 р. Петро Горбаченко або козак Чернігівського полку Прокіп Горбаченко, який за­несений до реєстру 1649 року. В останньому випадку часом заснування села слід вважати першу по­ловину 1650-х років. Безумовно, що Горбачі - родове село боярсько-козацького роду Горбачів, які складали ос­нов­ну масу населення. Під час радянсько-німецької війни на фронтах загинули 25 жителів села, але сам населений пункт та мешканці не постраждали.

Пісоцьке розташоване посеред осу­ше­но­го болота Калита-Гало за 1 км на схід від автошляху Київ-Нові Яриловичі та за 12 км на північ від Козельця. Уперше в історичних документах нинішнє село згадане під час перепису московитами Лі­во­бе­режної України в 1666 р. як Пісоцького хутір. Враховуючи історичну традицію при наданні назв на­селеним пунктам у нашому краї, хутір заклав чоловік на прізвище Пісоцький. А можливо зас­нов­ником хутора був підкоморій шляхтич Пісочинський, який з’явився у наших краях наприкінці XVI століття, отримавши королівський декрет на с.Виповзів. Якби там не було, але за часів Хмельниччини хутір існував як «войсковое» поселення. Церкви у селі ніколи не було. Його жителі були приписані до приходу Кіптівської Димит­рівсь­кої церкви.

Село Шапіхи розташоване серед Гор­ба­чівсь­ких лісових масивів за 4 км на захід від автомагістралі Київ-Нові Яриловичі та за 15 км на пів­нічний захід від селища Козелець. Перший спогад про село (а тоді воно називалося хутір Шапіхіна) зафіксували архіви 1666 року. Тоді на хуторі, заснованому, очевидно, Василем Шапіхиним опісля відомих іс­торичних подій 1648-1654 років. Відомо з архівів і те, що у XVIII столітті село мало певний економічний і соціальний роз­ви­ток, населяли його козаки і посполиті.

Шолойки розташовані на межі мі­ша­но­го лісу за 2 км на захід від автошляху Київ-Нові Яриловичі та за 11 км на північний захід від Козельця. Хутір заснований ко­заць­кою родиною Шолойків. Це пріз­­вище вперше виявлене у гра­­моті 1711 року в с. Шу­ля­ки.

Шуляки – невелике село у складі Лемешівського старостинського округу, розташоване за 2 км на захід від автотраси Київ-Нові Яриловичі та за 14 км на північний захід від Козельця.

Хутір було засновано родиною Шуляків не пізніше початку XVII століття. Він входить до чис­ла тих 15 сіл нашого району, котрі заселили вихідці з Волині. У реєстрі Козелецької сотні 1649 року записано козака Олешка Шуляченка, а у переписі 1666 року – посполитого Василя Шуляка, який жив у с.Кіпті. Прізвище Шуляк пішло від птаха шуліки, який має коричневе оперення. Не обійшов стороною село і голодомор 1932-1933 років, померли 60 жи­телів.