Козелецька селищна рада

14 жовтня ось уже третій рік поспіль відзначається День захисника України. Та чи можна назвати цей день святом? Президент запровадив його задля вшанування нинішніх захисників держави – учасників АТО. Дійсно, згадати померлих у боях за Україну та зібрати разом тих, хто вижив і повернувся додому, щоб подякувати їм – святий обов’язок нашого суспільства.

В Козелецькому районному будинку культури у суботу провели заходи із вшанування наших героїв. Зібралися атовці з усього району, волонтери, сім’ї загиблих і небайдужі громадяни, які прийшли висловити свою підтримку захисникам. Зі сцени лунали ліричні пісні, вірші, які своїми словами досягали багатьох сердець. Танцювальні колективи зуміли передати свої почуття у власних виступах. Та чи не найбільше розхвилювала глядачів презентація-спогад про загиблих учасників АТО Козелеччини. Люди дивилися виступи із сльозами на очах. Багато хто згадував пережиті моменти, дехто вкотре заплакав за своїми товаришами, одним словом, емоції наповнювали залу.

По закінченні концерту всі присутні рушили до пам’ятного знаку, щоб покласти квіти в пам’ять за полеглими на Сході товаришами. Неоголошена війна на Донбасі цієї весни вкотре забрала життя, і до стенду з фотографіями загиблих чоловіків довелося додати ще одне фото – Олександра Кірієнка. Після урочистих заходів Козелецька селищна рада запросила атовців та їхні сім’ї на спілкування за фуршетним столом. Адже для кожного з нас чи не найбільша радість – у спілкуванні з близькими людьми, тим паче для тих, хто пережив страхіття війни. Можливо, їх не до кінця розуміють у мирному суспільстві,  та один з одним вони можуть говорити про будь-що. І хоча психологи наголошують, що внаслідок недостатньої уваги суспільства і держави до проблем військовослужбовців у ветеранів АТО часто зустрічається порушення соціальної взаємодії та втрата інтересу до суспільного життя, зниження активності, прагнення до соціальної ізольованості – та все це долається легко. Особливо в такі дні. Варто лише нам – оточуючим – прикласти певних зусиль, щоб влаштувати нашим героям гідне свято.

Ганна Самойленко