Козелецька селищна рада

За довгі роки життя Олександр Пилипович Дайнеко з Кривицького Білейківського старостинського округу повидав усякого. Сімейне щастя знає особисто, бо більш ніж 60 років прожив у шлюбі з Вірою Леонтіївною. Має дочку Валентину, яка й зараз доглядає батьків через їхній слабкий стан здоров’я, і сина Анатолія – він живе у Києві. Бачив дідусь небезпеку і смерть в обличчя. Бо в роки Другої світової війни перебував на фронті.

Та довелось там спостерігати і щиру радість в очах людей, яких він разом з іншими товаришами по службі звільняв від німецьких загарбників. На жаль, не обійшли чоловіка і хвороби. Адже вік не шкодує нікого.

27 листопада Олександру Пилиповичу виповнилось  90 літ. Цього дня старенького привітали секретар Козелецької селищної ради Наталія Лугина, голова Козелецької районної ради ветеранів Василь Пушкар та в. о. старости Білейківського старостинського округу Володимир Степанець. За стандартами ВООЗ з 90 років люди вважаються довгожителями. А Олександр Дайнеко коли згадує про всілякі страхи, які довелося побачити на життєвому шляху, то гадає, що життя його надто довге. А як здумає, про що мріяли з дружиною замолоду, які плани на це життя будували, то бачить, як роки пролетіли журавлями, залишивши по собі одні спогади.

Пригадуються Олександрові Пилиповичу воєнні роки. З 1944-го, у свої сімнадцять він був на першому Українському фронті. Брав участь у звільненні міст Краків, Катовіце, Сусловіци, Бевтен, Бреслау. Після закінчення війни служив у 59-тій важкій мінометній бригаді командиром відділення радіо, старшим писарем секретного діловодства. Тому закінчив службу лише 9 липня 1951 року. Військовий Дайнеко має звання гвардії старшина. Олександр Пилипович отримав нагороди «За победу над Германией», «За участие в ВОВ», медалі «За отвагу», «За боевые заслуги», орден «За мужність» ІІІ ст.

Після служби з головою поринув у роботу. В Карасинівці, де мешкав більшу частину свого життя, 10 років пропрацював завфермою колгоспу «За нове життя», потім 19 років обліковцем тракторної бригади у сусідніх Бригинцях. Люди бачили старанність і відповідальність Олександра Пилиповича, тому обрали його секретарем сільської ради в Бригинцях. І до виходу на пенсію в 1987 році він ще 5 років працював обліковцем на фермі в Карасинівці. А вдома любив займатися садівництвом. Усі сусіди любувалися його викоханим садом.

Тепер про ті роки і турботи тільки згадує. Сам майже не виходить з дому – має проблеми із руховим апаратом. Але пташиний спів чи сонце у вікні, турбота, якою оточують його рідні, чи свіжі яблука на столі,  так само, як і раніше, радують Олександра Пилиповича. Бо життя триває.

Ганна Самойленко

фото В.Квітка