Козелецька селищна рада

«Хто не пам’ятає свого минулого, той не має майбутнього», говорить народна мудрість. Тим більше, коли мова йде про традиції нашого народу. Їх варто пам’ятати, впроваджувати у наше життя, щоб і далі гордо називатися українцями.

30 листопада працівниці відділу обслуговування центральної бібліотеки Козелецької ЦБС  розповіли молодим дівчатам про традиції святкування українського весілля. Тут були присутні самі жінки та дівчата, тому захід сміливо можна назвати дівич-вечором. Зазвичай, починалося все зі сватання, коли майбутній жених сватав собі наречену. Тобто питав дозволу у її батьків, а тоді вже у неї самої. Адже без згоди і благословення батька й матері, дівчина не могла вийти заміж. Згадали і про вишиті рушники. Обговорили тенденції моди на весільну сукню: від народного вбрання до теперішніх пишних білих нарядів. Та й на голові у нареченої раніше незмінно був вінок зі стрічками. А тепер – фата, діадема чи й взагалі нічого, лише зачіска.

Молодь із захопленням дивилася уривки відео, де зображувалось колишнє сватання, теперішнє вінчання, покриття хусткою голови молодої дружини. Можливо, цієї миті дівчата мріяли, як одного дня це буде відбуватися з ними… Та найголовніше в українському весіллі – це гуляння, чи то пак застілля. І щоб хоч трішечки відчути його дух, всіх присутніх пригостили весільними шишками. Які ж вони запашні та смачні! В такій атмосфері здається, ніби обговорюване весілля – реальне.

Дівич-вечір справді удався, бо дівчата коли розходились по домівках, шепотіли: «А я теж у себе таке зроблю…» Не знаю, що саме вони обрали, але головне, щоб традиції нашого народу продовжували жити у наступних поколіннях. Адже це – наша історія й наше майбуття.

Ганна Самойленко