ЗАКОН УКРАЇНИ
Про очищення влади
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 44, ст.2041) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 132-VIII від 27.01.2015}

Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Стаття 1. Основні засади очищення влади
1. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
2. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах:
верховенства права та законності;
відкритості, прозорості та публічності;
презумпції невинуватості;
індивідуальної відповідальності;
гарантування права на захист.
3. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
4. Особи, зазначені у частинах третій, п’ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п’яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.
5. Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз.
6. Застосування до особи заборони, передбаченої частиною третьою цієї статті, не є підставою для відмови від застосування заборони, передбаченої частиною четвертою цієї статті, за наявності підстав та у порядку, що визначені цим Законом.
7. Заборона, передбачена частинами третьою та четвертою цієї статті, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України у встановленому законодавством порядку.
8. Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, не застосовується до осіб вищого офіцерського складу, які обіймали або обіймають посади в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, якщо це обумовлено необхідністю забезпечення обороноздатності держави та за умови задоволення відповідного клопотання у порядку, визначеному цим Законом.
Міністр оборони України, Голова Державної прикордонної служби України, командувач Національної гвардії України, керівники інших військових формувань мають право вносити за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони мотивоване клопотання до Президента України щодо незастосування до осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, заборони обіймати посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).
Клопотання, передбачене абзацом другим цієї частини, може також бути внесене стосовно осіб вищого офіцерського складу, які були звільнені з займаних посад в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, щодо яких було застосовано заборони, визначені частинами третьою або четвертою цієї статті.
За результатами розгляду відповідного клопотання Президент України приймає рішення. У разі задоволення відповідного клопотання особа вважається такою, щодо якої не застосовано заборони, визначені частиною третьою або четвертою цієї статті.
{Статтю 1 доповнено новою частиною восьмою згідно із Законом № 132-VIII від 27.01.2015}
9. Рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.
Стаття 2. Посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації)
1. Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:
1) Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;
2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;
3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;
4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;
5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;
6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;
8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;
9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб’єкта надання адміністративних послуг;
10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.
Стаття 3. Критерії здійснення очищення влади (люстрації)
1. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року:
1) Президента України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України;
2) міністра, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх першого заступника, голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;
3) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України;
4) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника, заступника;
5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх першого заступника, заступника;
6) члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;
7) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції;
8) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
9) Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації;
10) Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, їх першого заступника.
2. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням:
1) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України, міністра, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх першого заступника, заступника;
2) члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;
3) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції;
4) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві;
5) Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації;
6) Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, їх першого заступника, заступника;
7) голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;
8) керівника державного підприємства, що належить до сфери управління суб’єкта надання адміністративних послуг, яке відповідно до законодавства вчиняє дії, необхідні для надання адміністративних послуг;
9) працівника правоохоронного органу, який брав участь у затриманні осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII;
10) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII;
11) слідчого органу досудового розслідування, дізнавача, оперативного працівника, інспектора, який проводив слідчі та оперативні дії стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII;
12) працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII;
13) судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.
3. Заборона, передбачена частиною четвертою статті 1 цього Закону, застосовується до суддів, які постановлювали ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" щодо повної реабілітації політичних в’язнів" від 27 лютого 2014 року № 792-VII, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" щодо повної реабілітації політичних в’язнів" від 27 лютого 2014 року № 792-VII.
4. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які:
1) були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище;
2) були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище;
3) були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).
5. Заборона, передбачена частиною четвертою статті 1 цього Закону, застосовується до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (крім осіб, зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті), які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини.
6. Заборона, передбачена частиною четвертою статті 1 цього Закону, застосовується до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.
7. Заборона, передбачена частиною четвертою статті 1 цього Закону, застосовується до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:
1) співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації;
2) своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;
3) закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;
4) розпалювали міжнаціональну ворожнечу;
5) своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.
8. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
9. Суди загальної юрисдикції при прийнятті рішень у справах та щодо осіб, передбачених частинами п’ятою - сьомою цієї статті, застосовують положення цього Закону та встановлюють заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, а також подають відповідне рішення Державній судовій адміністрації України для його надсилання до Міністерства юстиції України та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
10. При постановленні вироків у справах та щодо осіб, передбачених частинами п’ятою - сьомою цієї статті, суди призначають заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, як основне або додаткове покарання відповідно до положень Кримінального кодексу України. У разі призначення заборони, передбаченої частиною четвертою статті 1 цього Закону, як додаткового покарання строк такої заборони становить п’ять років.
Стаття 4. Заяви посадових або службових осіб
1. Особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
2. Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
3. Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.
Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.
Стаття 5. Проведення перевірки
1. Органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.
Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості.
2. Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:
1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;
2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;
3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.
3. Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.
4. Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.
Організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.
Організація проведення перевірки членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення покладається на керівника органу, в якому працює особа.
5. Перевірці підлягають:
1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;
2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
6. Перевірка здійснюється у такій черговості:
1) Міністра юстиції України, посадових і службових осіб Міністерства юстиції України, керівників, посадових і службових осіб органів, визначених пунктом 1 частини другої цієї статті;
2) керівників органів, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону;
3) заступників керівників органів, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, керівників їх структурних підрозділів, керівників їх територіальних (регіональних) органів та осіб, зазначених у пункті 9 частини першої статті 2 цього Закону;
4) інших осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону.
7. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п’ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.
До відповідного районного, міського (міст обласного значення), районного у містах територіального органу державної влади за місцем проживання особи, до компетенції якого належить проведення перевірки відомостей, визначених пунктом 2 частини п’ятої цієї статті, керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає запит про перевірку відповідних відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до якого додається копія декларації особи.
Запити, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, надсилаються одночасно.
У цей же день керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, надсилає повідомлення до Міністерства юстиції України про початок проходження перевірки особою, яке не пізніше ніж на п’ятий день з моменту його отримання розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із зазначенням дня початку проходження перевірки.
8. День надсилання відповідних запитів та доданих до них документів, а також повідомлення до Міністерства юстиції України є днем початку проходження перевірки.
9. Інформація про початок проходження перевірки особою та копії її заяви та декларації (крім відомостей, що віднесені законом до інформації з обмеженим доступом) розміщуються протягом трьох днів після одержання заяви на офіційному веб-сайті органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.
10. У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п’ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п’ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов’язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
11. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов’язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.
Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
12. У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п’ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.
13. У разі встановлення під час перевірки професійного судді недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п’ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України, яке у триденний строк із дня одержання такого висновку надсилає його до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та звертається з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.
Міністерство юстиції України для цілей цього Закону є суб’єктом звернення щодо подання про звільнення суддів.
14. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п’ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
15. Усі матеріали перевірки, які надійшли до керівника органу, передбаченого частиною четвертою цієї статті, додаються до особової справи особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Стаття 6. Заяви осіб, які претендують на зайняття посад
1. Особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону (крім громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на території проведення антитерористичної операції), подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону.
2. Відомості, зазначені у заяві, передбаченій частиною першою цієї статті, перевіряються під час проведення спеціальної перевірки відповідно до статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" у порядку та строки, визначені цим Законом.
3. Встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, є підставою для відмови у призначенні такої особи на посаду, на яку вона претендує.
Стаття 7. Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади"
1. Відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.
2. Інформація з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або про відсутність у Реєстрі відомостей про таку особу подається:
на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення перевірки, передбаченої цим Законом, або спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів;
під час звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв’язку із здійсненням очищення влади (люстрації), з відомостями, що містяться в Реєстрі;
у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) щодо отримання відомостей про себе.
3. Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:
1) прізвище, ім’я, по батькові;
2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;
3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;
4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.
Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.
Стаття 8. Контроль за виконанням цього Закону
1. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за виконанням цього Закону в межах, визначених Конституцією України.
Інші органи державної влади здійснюють контроль за виконанням цього Закону у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Встановити, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
3. Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у статті 36 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375): частину першу доповнити пунктом 7-2 такого змісту: "7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; частину другу доповнити словами "а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади";
2) частину першу статті 55 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) доповнити абзацом другим такого змісту: "Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України "Про очищення влади", призначається на строк п’ять років";
3) частину першу статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529) викласти в такій редакції: "1. Перебування на посаді судді є несумісним із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом, а також якщо суддя є особою, до якої застосовуються заборони, передбачені статтею 1 Закону України "Про очищення влади";
4) частину другу статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 40, ст. 404) доповнити пунктом 6 такого змісту: "6) поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України "Про очищення влади".
Президент України П.ПОРОШЕНКО
м. Київ 16 вересня 2014 року № 1682-VII

Матеріал в розробці

Затверджено
рішенням виконкому
Козелецької селищної ради
№ 2/ VIII від 02 червня 2017 р.

П О Л О Ж Е Н Н Я

про орган опіки та піклування при виконавчому комітеті
Козелецької селищної ради

І. Загальні положення.
1.1.Орган опіки та піклування створюється при виконавчому комітеті селищної ради на час її повноважень для вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення реалізації прав дітей та недієздатних (обмежено дієздатних) осіб.
Орган опіки та піклування є дорадчим органом, головним завданням якого є попередній розгляд питань, що входять до компетенції органу опіки та піклування.
1.2. Орган опіки та піклування у своїй роботі керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законами України «Про звернення громадян», «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Правилами опіки та піклування, постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність органу опіки та піклування, а також рішеннями виконавчого комітету і селищної ради, та цим Положенням.
1.3. Діяльність органу опіки та піклування здійснюється відповідно до чинного законодавства на принципах законності, гласності, гуманності, неприпустимості приниження честі дітей та громадян, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав і інтересів.
1.4. Орган опіки та піклування створюється в складі 7 – 12 осіб. Кількісний склад ради пропонується виконкомом селищної ради залежно від обсягу його роботи як органу опіки.
1.5. До складу органу опіки та піклування входять депутати, представники установ освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення.
Орган опіки та піклування залучає до своєї роботи державні та громадські організації, підприємства та установи, розташовані на території селищної ради.
1.6. Очолює орган опіки та піклування селищний голова.
Склад органу опіки та піклування та її голова затверджуються рішенням виконавчого комітету селищної ради.
1.7. Орган опіки та піклування безпосередньо підпорядкована виконкому селищної ради і працює у тісному контакті з районною службою у справах неповнолітніх, сектором превентивної діяльності Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП у Чернігівській області, відділами освіти та охорони здоров’я, районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.

ІІ. Матеріали, що розглядає орган опіки та піклування.
1.2. Орган опіки та піклування попередньо розглядає матеріали про:
а) влаштування неповнолітніх, які за станом здоров’я потребують догляду і не можуть захищати свої права та інтереси;
б) встановлення опіки над неповнолітніми віком до 15 років, які залишилися без батьківського піклування, та над повнолітніми особами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства;
в) встановлення піклування над неповнолітніми віком від 15 до 18 років, над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, а також над особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права;
г) встановлення опіки над майном підопічної особи;
д) розділ спадщини, належної неповнолітньому, та встановлення над нею опіки;
є) доцільність перегляду раніше прийнятого рішення виконкому селищної ради про призначення опікуна (піклувальника) над особою або майном;
ж) повернення належного неповнолітнім або недієздатним особам майна, яким незаконно заволоділи рідні або стороні особи, стягнення збитків, заподіяних цими особами;
з) стан утримання і виховання неповнолітніх у сім’ях опікунів (піклувальників) та виконання останніми покладених на них обов’язків як опікунів (піклувальників);
і) порушення в установленому порядку питання:
- про позбавлення батьків чи усиновителів, які ведуть аморальний спосіб життя і негативно впливають на виховання неповнолітніх, прав на їх виховання;
- про відібрання неповнолітнього від батьків, якщо дальше перебування дитини в сім’ї загрожує її життю, здоров’ю, правильному моральному вихованню;
- про скасування акта усиновлення (удочеріння);
- про повернення батькам дітей особами, які утримують їх у себе не маючи на те законних підстав.
к) спорів між батьками щодо визначення або зміни прізвища або імені дитини;
л) доцільності зміни прізвища дітей;
м) спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини;
н) участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї;
о) спорів, пов’язаних з вихованням дітей;
п) погодження кандидатур прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу;
р) інших питань, віднесених до повноважень органу опіки та піклування.
2.2. Крім того, на своїх засіданнях орган опіки та піклування розглядає і заслуховує:
а) інформації членів органу опіки та піклування про наслідки обстеження стану утримання, виховання, оздоровлення і медичного обслуговування підопічних у сім’ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у державних установах, куди вони влаштовані, про збереження і охорону належного підопічному майна, витрачання опікунами пенсій, державної допомоги, аліментів, які одержують підопічні, прибутків їх майна та грошових вкладів;
б) звіти опікунів (піклувальників) про виконання покладених на них обов’язків щодо підопічних;
в) звіти керівників шкіл, шкіл - інтернатів, дошкільних дитячих установ, будинків - інтернатів, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів різних відомств та профтехучилищ про стан утримання, виховання і захисту прав та інтересів неповнолітніх, які залишились без батьківського піклування, надання їм пільг, встановлених законодавством;
г) звіти керівників підприємств, установ, організацій де працюють неповнолітні, які залишилися без батьківського піклування, про додержання трудового законодавства.

ІІІ. Організаційне забезпечення діяльності органу опіки та піклування.
3.1. Формою роботи органу опіки та піклування є засідання, які проводяться один раз на місяць або за потребою. Графік проведення засідань органу опіки та піклування погоджується з головою органу опіки та піклування.
3.2. Засідання ради вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як половина складу ради.
Засідання органу опіки та піклування веде її голова або за його відсутності - заступник.
3.3. На кожному засіданні органу опіки та піклування ведеться протокол, в якому вказуються питання, що розглядалися та результати їх розгляду. Протокол засідання ведеться секретарем органу опіки та піклування (за його відсутності членом органу опіки та піклування за визначенням головуючого).
Протокол засідання органу опіки та піклування та витяги з нього підписують голова (у разі відсутності голови - заступник голови) та секретар (член органу опіки та піклування, що виконував його обов’язки).
3.4. Організаційно-технічне забезпечення роботи (складання порядку денного, збір та узагальнення матеріалів для розгляду питань на засіданні, підготовка протоколів засідань та контроль їх виконання) та скликання засідання покладається на секретаря органу опіки та піклування.
3.5. Відповідальність за запрошення на засідання заявників та інших осіб покладається на представників від відповідних відділів та управлінь, які вносять питання на розгляд органу опіки та піклування.
3.6. Голова органу опіки та піклування перед внесенням матеріалів на розгляд органу опіки та піклування уважно вивчає їх і, якщо є потреба, повертає для додаткової перевірки, проводить бесіду з неповнолітнім, з особами, яких передбачається призначити опікунами (піклувальниками), майбутніми усиновителями, з особами, заінтересованими у вирішенні цих питань.
3.7. Рішення приймаються більшістю голосів членів ради, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів, голос голови ради є вирішальним.
3.8. Рекомендації або загальна думка більшості членів органу опіки та піклування, присутніх на засіданні, чітко формулюється в протоколі і в письмовій формі разом з матеріалами, які розглядалися, подаються на розгляд і остаточне рішення виконкому селищної ради.
Висновки органу опіки та піклування додаються до матеріалів, які виносяться на розгляд виконкому селищної ради або у вигляді рекомендацій надаються особі чи закладу, стосовно якого розглядалося питання.
Окрема думка члена, який голосував проти прийняття рішення, викладається в письмовій формі та додається до протоколу засідання.
3.9. З питань внесених на розгляд органу опіки та піклування доповідають представники відповідних управлінь та відділів. Кожне питання, як правило, розглядається і обговорюється в присутності заявника (заявників), в їх же присутності формулюється відповідний висновок або рекомендація.
3.10. Розгляд питань без присутності заявника (заявників) допускається лише за наявності їх письмової згоди (прохання), засвідченої належним чином.
3.11. Розгляд спорів, що виникають між особами, проводиться за участю заявника (заявників) та всіх інших учасників спору. Про час та місце розгляду питання вказані особи повідомляються завчасно.
Без присутності заявника питання не розглядаються.
3.12 .За умови злісної неявки (не менше двох разів) інших учасників спору або неможливості їх присутності за інших умов, що мають істотне значення, питання розглядається без їх присутності. Рішення про розгляд питання без присутності інших учасників спору приймається членами органу опіки та піклування у порядку, встановленому для прийняття рекомендацій або висновків.
3.13. Присутність на засіданні органу опіки та піклування малолітніх і неповнолітніх допускається, як виняток, за умови, коли така присутність необхідна для всебічного розгляду питання. При цьому враховується віковий та психологічний стан дитини, можливість її чітко усвідомлювати зміст запитань, які їй ставляться.

ІV. Прикінцеві положення.
4.1. Члени органу опіки та піклування виконують свої обов’язки на громадських засадах. Керівники закладів, установ, підприємств та організацій всіх форм власності зобов’язані сприяти діяльності органу опіки та піклування та її членів.
4.2. Члени органу опіки та піклування не повинні розголошувати інформацію про осіб, особливо неповнолітніх, яку вони отримали в результаті роботи органу опіки та піклування.

Заступник селищного голови з питань
діяльності виконавчих органів ради                                І.В. Ярошенко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення виконавчого комітету
Козелецької селищної ради № 1 /VIII
від 02.06.2017 року

ПОЛОЖЕННЯ
про адміністративну комісію при виконавчому комітеті
Козелецької селищної ради

1.Загальні положення.

1.1. Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Козелецької селищної ради є колегіальним органом, що утворюється відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Кодексу України Про адміністративні правопорушення, виконавчим комітетом Козелецької селищної ради та діє на громадських засадах.
Метою створення адміністративної комісії є реалізація функцій виконавчого комітету Козелецької селищної ради у сфері забезпечення законності, правопорядку, охорони прав і свобод законних інтересів громадян Козелецької селищної ради відповідно до чинного законодавства України.
1.2. Адміністративна комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством України, актами селищної ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями селищного голови, цим Положенням.
1.3. Адміністративна комісія у своїй діяльності відповідальна та підзвітна перед Козелецькою селищною радою та її виконавчим комітетом.
1.4. Склад адміністративної комісії, Положення про дану комісію затверджується рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради.
Адміністративна комісія діє в складі голови, секретаря та членів комісії, які працюють в ній на громадських засадах.
Число членів адміністративної комісії встановлюється залежно від обсягу роботи комісії, але не менше 6 осіб та затверджується рішенням виконавчого комітету селищної ради.
До складу адміністративної комісії мають право входити депутати ради, представники профспілкових та інших громадських організацій, трудових колективів. До складу комісії не можуть входити представники державних органів, посадові особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду і адвокати.
Зміни до складу адміністративної комісії вносяться за пропозицією голови комісії та затверджується рішенням виконавчого комітету міської ради.

2.Основні завдання та функції адміністративної комісії
2.1. Завданням адміністративної комісії є розгляд справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до її компетенції статтею 218 КУпАП і вирішення справ про адміністративні правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання законів, правил співжиття й чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі й гідності громадян, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушниками, так й іншими особами.
2.2. Адміністративна комісія забезпечує своєчасне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин кожної справи, вирішення їх у повній відповідності із законодавством, виконання постанов про адміністративне правопорушення, а також, виявлення причин і умов, які сприяють здійсненню адміністративного правопорушення, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
2.3. Основною функцією адміністративної комісії є повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення.
2.4. Діяльність адміністративної комісії базується на принципах гласності, законності, сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, виконавчої служби, служби безпеки, внутрішніх справ і адвокатури.
2.5. Голова адміністративної комісії:
- керує роботою комісії, несе відповідальність за виконання покладених на комісію завдань;
- головує на засіданнях комісії;
- забезпечує регулярне проведення засідань комісії, визначає коло питань, що підлягають розгляду на черговому засіданні;
- вживає заходів щодо підвищення рівня правової культури і правової підготовки членів адміністративної комісії;
- підписує протокол і постанову комісії по справі про адміністративне правопорушення.
2.6. Відповідальний секретар адміністративної комісії:
- заводить по кожному протоколу про адміністративне правопорушення окрему справу;
- здійснює підготовку до розгляду справ про адміністративні правопорушення;
- вирішує організаційні питання проведення засідань комісії;
- веде по справах, що розглядаються комісією, протоколи засідань комісії;
- разом з головою комісії підписує протокол і постанову комісії по справі про адміністративне правопорушення;
- звертає увагу на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення і контролює їх виконання;
- веде діловодство комісії, облік розглянутих справ про адміністративні правопорушення, забезпечує схоронність цих справ.

3. Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення
3.1. Адміністративна комісія відповідно до покладених на неї завдань:
- приймає у провадження матеріали, справи, які відносяться до її компетенції, а також складені відповідно до вимог законодавства;
- веде їх облік;
- розглядає справи про адміністративні правопорушення;
- виносить рішення;
- веде (контроль за) виконанням рішень;
- веде діловодство в справах про адміністративні правопорушення.
3.2. Адміністративна комісія розглядає листи, заяви та звернення громадян, органів державної влади, органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, підприємств, установ та організацій усіх форм власності з питань, віднесених до її компетенції. Приймає рішення з конкретного звернення, про що повідомляє (заявника) в строки і в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян" та іншими законами України.
3.3. Адміністративна комісія повертає протоколи до органу, що їх складає у випадку виявлення порушень вимог до складання протоколу, а також за іншими випадками, коли за інформацією представленою в протоколі неможливо знайти правопорушника, недостатньо доказів для притягнення до відповідальності, недостатньо інформації, необхідної для притягнення правопорушника до відповідальності, тощо.
3.4. Адміністративна комісія скасовує постанови про адміністративні правопорушення у випадку виявлення порушень при притягненні осіб до адміністративної відповідальності.
3.5. Підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те особою або органом, відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3.6. Основною формою роботи адміністративної комісії є засідання, які проводяться за потребою. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів.
3.7. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення стосовно місця та часу розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право:
- знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання;
- при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
- оскаржити постанову у справі.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст.248 КУпАП).
3.8. При підготовці до розгляду справи, відповідальний секретар адміністративної комісії вирішує такі питання:
- чи належить до компетенції адміністративної комісії розгляд даної справи;
- чи складено відповідно закону протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи;
- чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
- чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
- чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
3.9. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу адміністративної комісії. Головуючий на засіданні адміністративної комісії оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, відповідно до статей 268 - 274 кодексу України «Про адміністративні правопорушення» їх права та обов'язки. Після цього, оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й вирішуються клопотання.
3.10. Адміністративна комісія при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати:
- чи було вчинено адміністративне правопорушення;
- чи винна дана особа в його вчиненні;
- чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
- чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;
- чи заподіяно майнову шкоду;
- інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
3.11. При розгляді кожної справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією ведеться протокол, в якому зазначаються:
- дата і місце засідання;
- найменування та склад комісії;
- зміст справи, що розглядається;
- відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;
- пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання й результати їх розгляду;
- документи і речові докази, досліджені при розгляді справи;
- відомості про оголошення прийнятої постанови.
Протокол засідання адміністративної комісії підписується головуючим на засіданні та відповідальним секретарем.
3.12. По справі про адміністративне правопорушення адміністративна комісія виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про закриття справи.
3.13. За вчинення правопорушень адміністративна комісія може застосовувати такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) інші стягнення у випадках, чітко встановлених законами України.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення адміністративна комісія накладає його в межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
При накладенні стягнення адміністративна комісія враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Якщо одночасно розглядаються дві або більше справи про вчинення однією особою кількох порушень, адміністративна комісія накладає стягнення в межах санкцій, встановлених за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
3.14. Постанова про припинення справи виноситься при наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зазначених у статті 247 кодексу України «Про адміністративні правопорушення».
3.15. Постанова комісії повинна містити:
- найменування адміністративної комісії, яка винесла постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа;
- викладення обставин, установлених при розгляді справи;
- зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення;
- прийняте рішення.
Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні.
Постанова підписується головуючим на засіданні та відповідальним секретарем комісії.
3.16. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, стосовно якої її винесено.
Копія постанови вручається під розписку. У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка в справі.

4. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
4.1. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може
бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також
потерпілим.
На постанову по справі про адміністративне правопорушення прокурором може бути внесено подання.
Постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет Козелецької селищної ради або в Куйбишевський районний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Скарга подається до адміністративної комісії, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному її розглядати.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
4.2 При оскарженні або внесенні на неї подання прокурора постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню після залишення скарги або подання без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження.
4.3. Подача скарги до суду або виконавчого комітету у зазначений строк зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. В цьому разі перебіг тримісячного строку давності, встановленого п. 5.6. цього Положення, зупиняється.

5. Виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
5.1. Постанова адміністративної комісії про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
5.2. Постанова адміністративної комісії про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання відповідно до правил, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
5.3. У випадку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, особа, на яку накладено адміністративне стягнення, має сплатити штраф не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Після перерахування суми штрафу правопорушник зобов’язаний подати оригінал квитанції або іншого платіжного документа про його сплату до адміністративної комісії.
При отриманні квитанції або іншого платіжного документа про сплату правопорушником штрафу відповідальний секретар адміністративної комісії підшиває її до відповідної справи.
5.4. У разі несплати правопорушником штрафу у п’ятнадцятиденний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України «Про виконавче провадження».
5.5. Контроль за виконанням постанов адміністративної комісії здійснюється комісією безпосередньо. Безпосередній контроль за виконання постанов адміністративної комісії покладається на відповідального секретаря.
5.6. Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або подання прокурора. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
5.7. На підставі документа, що свідчить про виконання постанови, відповідальний секретар адміністративної комісії робить на постанові відповідну відмітку.
5.8. Провадження по справі про адміністративне правопорушення вважається закінченим після виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, про що відповідальний секретар адміністративної комісії робить у журналі обліку справ про адміністративні правопорушення відповідну відмітку.

6. Діловодство
6.1. Діловодство комісії провадиться відповідальним секретарем адміністративної комісії.
6.2. Щодо кожного матеріалу, який надійшов на розгляд адміністративної комісії, заводиться окрема справа, яка складається з протоколу про адміністративне правопорушення, постанови адміністративної комісії про накладення стягнення або закриття справи та інших документів у цій справі.
6.3. Відповідальний секретар адміністративної комісії веде журнали вхідної і вихідної кореспонденції, журнал обліку справ про адміністративні правопорушення.
6.4. Адміністративна комісія користується штампом і печаткою виконавчого комітету Козелецької селищної ради.
6.5. Технічне обслуговування роботи адміністративної комісії провадиться виконавчим комітетом Козелецької селищної ради.

Заступник селищного голови з питань
діяльності виконавчих органів ради                                 І.В. Ярошенко

• Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та додержання тиші в громадських місцях Козелецької селищної ради, затверджені рішенням 6 сесії 8 скликання від 04.10.2017 року №06- 6/VIII

• Положення про квартирний облік при виконавчому комітеті Козенлецької селищної ради, затверджене рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 24.10.2017 року №79/VIII

• Про встановлення тарифів на послуги з вивозу рідких побутових відходів для населення та інших споживачів в смт. Козелець, які надаються КП «Козелецьводоканал», затверджено рішенням виконгавчого комітету селищнгої ради 02.02.2018 року № 180-18/VIII

• Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для населення та інших споживачів в смт. Козелець, що надаються КП «Козелецьводоканал», затверджено рішенням виконгавчого комітету селищної ради від 20.03.2018 року № 209-20/VIII

• Порядок залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі (внесків) замовників у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на території населених пунктів Козелецької селищної ради, затверджений рішенням 15 сесії Козелецької селищної ради 8 скликання від 27 квітня 2018 року № 23-15/VIII

• Правила розміщення зовнішньої реклами на території населених пунктів Козелецької селищної ради, затверджені рішенням виконавчого комітету селищної ради від 01.02.2019 року № 541-40/VIII

• Порядок  оплати  за   тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності Козелецької селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету селищної ради 01.02.2019 року № 542-40/VIII

• Типовий договір аренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності Козелецької селищної ради, затверджений 31 сесією 8 скликання 16.08.2019 року № 15-31/VIII

• Про встановлення та затвердження місцевих податків і зборів на території Козелецької селищної ради на 2022 рік, затверджено рішенням 10 сесії 8 скликання 30.06.2021 року № 07-10/VIII

Статут

Комунального підприємства "Козелецьводоканал"

СТАТУТ Комунального підприємства «Козелецьводоканал» Козелецької селищної ради

Програма забезпечення діяльності комунального підприємства “Муніципальна варта” Козелецької селищної ради на 2021 рік

Голова Козелецької селищної ради

ДМИТРЕНКО Олена Борисівна

Народилася 27 липня 1965 року в смт.Козелець Чернігівської області.
У 1992 році закінчила Чернігівський педагогічний інститут за спеціальністю учитель історії і правознавства.
У 1998 році закінчила обласний інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти за спеціальністю філолог.
З 1986 по 1992 рік працювала вихователем у дитячому комбінаті №62 міста Чернігів.
З 1992 по 1997 рік працювала вчителем української мови та літератури у школі – колегіумі №11 міста Чернігів.
З 1997 по 2001 рік працювала заступником головного лікаря по виховній роботі у міжколгоспному санаторії «Десна».
З 2001 по 2002 рік працювала спеціалістом першої категорії загального відділу Чернігівської міської ради.
З 2002 по 2004 рік працювала головним спеціалістом загального відділу Чернігівської міської ради.
З 2004 по 2006 рік працювала заступником начальника загального відділу апарату Чернігівської облдержадміністрації.
У 2006 році працювала радником Чернігівського міського голови.
З 2006 по 2008 рік працювала першим заступником генерального директора українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
З 2008 по 2010 рік працювала радником голови Соціалістичної партії України.
З 2010 по 2011 рік працювала керівником виконавчого апарату Політради СПУ.
З 2012 року працювала директором Благодійної організації «Благодійний фонд Рудьковського «Сила добра».
З 2015 по 2017 рік працювала головою Козелецької районної ради.
Громадська робота:
З 2010 - депутат Чернігівської обласної ради.
З 2012 по 2014 рік – помічник Народного депутата України.
Неодружена. Має дорослу доньку.

Голова Козелецької селищної ради

ДМИТРЕНКО Олена Борисівна

Народилася 27 липня 1965 року в смт.Козелець Чернігівської області.
У 1992 році закінчила Чернігівський педагогічний інститут за спеціальністю учитель історії і правознавства.
У 1998 році закінчила обласний інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти за спеціальністю філолог.
З 1986 по 1992 рік працювала вихователем у дитячому комбінаті №62 міста Чернігів.
З 1992 по 1997 рік працювала вчителем української мови та літератури у школі – колегіумі №11 міста Чернігів.
З 1997 по 2001 рік працювала заступником головного лікаря по виховній роботі у міжколгоспному санаторії «Десна».
З 2001 по 2002 рік працювала спеціалістом першої категорії загального відділу Чернігівської міської ради.
З 2002 по 2004 рік працювала головним спеціалістом загального відділу Чернігівської міської ради.
З 2004 по 2006 рік працювала заступником начальника загального відділу апарату Чернігівської облдержадміністрації.
У 2006 році працювала радником Чернігівського міського голови.
З 2006 по 2008 рік працювала першим заступником генерального директора українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
З 2008 по 2010 рік працювала радником голови Соціалістичної партії України.
З 2010 по 2011 рік працювала керівником виконавчого апарату Політради СПУ.
З 2012 року працювала директором Благодійної організації «Благодійний фонд Рудьковського «Сила добра».
З 2015 по 2017 рік працювала головою Козелецької районної ради.
Громадська робота:
З 2010 - депутат Чернігівської обласної ради.
З 2012 по 2014 рік – помічник Народного депутата України.
Неодружена. Має дорослу доньку.

с. Боярівка, с. Лемеші, с. Шапіхи, с. Шолойки